Історія

З солеварні почався Косів

Сьогодні Косів знають у всьому світі як центр гуцульської культури, мистецтва та народних ремесел. Ярмарки, різьбярство, килимарство та гончарство — це те, що стало візитівкою міста

Але колись його обличчя було зовсім іншим. На початку історії тут не було ані ярмаркових площ, ані мистецьких осередків. Косів виріс із солі — “білого золота”, що стало першопричиною того, чому люди оселилися на цій землі понад три тисячі років тому. Зокрема, виварювальні печі, знайдені на місці давніх солеварень, підтверджують, що вже в енеоліті й бронзовій добі були початки сольового виробництва на території сучасної Косівщини

Перші письмові згадки про косівську солеварню датуються XV століттям. У документах 1472 року згадано, що власником жупи (раніше так називали копальню, де видобували кам’яну сіль) був Михайло з Бучача

Упродовж століть солеварня була серцем економіки Косова. Сотні гуцулів були залучені до виробництва: працювали в шахтах і варильнях, доставляли дерево для випарювання ропи, транспортували готову продукцію. Навколо солеварні вирувало життя, а Косів ставав дедалі більшим торгівельним осередком.

У ХІХ столітті Косівська солеварня перетворилася на один із найбільших промислових центрів солеваріння на Галичині. Тоді малі виробництва були закриті, і вся власність перейшла до рук держави. Під державним управлінням солеварні, хоч і повільно, але все-таки удосконалювались – покращувалось обладнання, використовувались енергоощадні технології тощо.

Продукція солеварні відзначалася високою якістю та чистотою, а в околицях сформувалася власна інфраструктура – склади, шопи, варильні та навіть підземні ходи, які, за переказами, простягалися на кілометри.

Саме завдяки солі Косів здобув статус важливого економічного осередку регіону. Зокрема, на гербі Косова 1930-х років зображена одна з будівель солеварні з прапорцями – як символ міста

Косів-жупа у переліку населених пунктів Снятинської волості

Зазначено рік та ім’я власника жупи. Таблиця з документа «Podział administracyjny województwa ruskiego i bełzkiego w XV wieku : z mapą» авторства Dąbkowski Przemysław, 1939 р.

Будівля пакування солі

Споруджена 1853 року (збереглась) та склад відвантаження готової продукції (дерев’яний навіс). Фото 1912 р. Ілюстрація книги «Промисловість Австро-Угорської імперії»

Приміщення пакувальні солі

Для роздрібного продажу сіль фасувалася у вигляді упакувань конічної форми – так званих «топок». Фото 1912 р. Ілюстрація книги «Промисловість Австро-Угорської імперії»

З часом солевидобуток у Косові занепав. У міжвоєнний період виробництво скорочувалося, а 1936 року його остаточно зупинили. Уся документація та плани шахт були вивезені до Варшави, а жупу закрили. Для польської влади найважливіше промислове підприємство Косова було незручним — тут працювали переважно українці, схильні до антиурядових настроїв, а ще воно конкурувало з соляними копальнями у Бохні та Вєлічці біля Кракова

На місці жупи створили лікувально-солянковий заклад із купальнею та інгаляторієм. Заклад одразу став успішним. Уже наступного року добудували плавальний басейн і планували звести кліматичний дім. Та реалізувати ці проєкти не вдалося.

Заклад санітарний

1936 р. Світлина Генріка Поддембського з Narodowe Archiwum Cyfrowe NAC https://polska-org.pl/8256694,foto.html?idEntity=8256556

Тенісний корт на території оздоровчого закладу.

Фото М. Сеньковського. 1938 р.

Басейн. Фото М. Сеньковського. 1938 р

Ресторан. Фото М. Сеньковського. 1938 р.

У 1939 році радянська влада перетворила приміщення на військовий гарнізон. Відступаючи у 1941-му, радянські війська підірвали склади амуніції, завдавши будівлям значної шкоди. Після війни тут розмістили килимовий цех виробничо-художнього об’єднання “Гуцульщина”, яке на початку 1990-х припинило своє існування.

Понад пів тисячоліття солеварня була найбільшим промисловим підприємством Косова, формувала його економіку, впливала на торгівлю та розвиток ремесел. І хоча промисел зник, будівля, що стала свідком багатовікової історії, збереглася.

Робота з відновлення будівлі колишньої солеварні розпочалася у 2018 році в рамках проєкту прикордонного співробітництва “Польща – Білорусь – Україна 2014-2020” – за кошти ЄС, а також місцевого й обласного бюджетів.

Сьогодні в цьому історичному приміщенні діє Центр карпатської культури «КИЛИМАРКА» – сучасний простір, де оживають гуцульські традиції, мистецтво й культура. Символічно, що саме тут, де ще століття тому вирували підземні джерела солі, нині вирує творчість.

«КИЛИМАРКА» – це простір, де легко знайти натхнення – відчути себе частиною великої історії й водночас відкрити новий погляд на традицію. Це місце сили, де кожен може торкнутися душі Карпат

Після Другої світової війни

На фоні певного занепаду туристичної галузі, у Косові починає активно розвиватись переробна промисловість та художні промисли

На базі різьбярської артілі «Гуцульщина» та килимарських фабрик ім. Тараса Шевченка та ім. Івана Франка, створених у повоєнний період, у 1968 році постає найбільше у Європі підприємство художнього промислу – Виробничо-художнє об'єднання «Гуцульщина». Об'єднання активно розвивалося як центр художньої килимарської, різьбярської, керамічної та іншої народної творчості, продукція експортувалася за кордон.

Однак, у 1990-х роках, на тлі економічної кризи і перебудови, відбувався черговий занепад місцевої промисловості й туризму, який зачепив і народні промисли. ВХО «Гуцульщина» повністю припинило свою діяльність до 1996 року.

Більше 20 років виробничі й адміністративні приміщення «Гуцульщини» перебували у повному занепаді. Частина з них була розпродана на аукціонах через процедури так званої «малої приватизації». 4 будівлі залишились спершу у комунальній власності територіальних громад Косівського району (килимовий та шкіряний цехи, аптечний пункт, склад готової продукції)

Після реформи адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування в Україні (2015-2020 рр.) – передані у комунальну власність Косівської міської ради

Новий період, а разом з ним і старт ревіталізації частини території колишньої фабрики ремесел у Косові, розпочався у 2017 році

коли комунальна будівля килимового цеху ВХО «Гуцульщина» була включена до переліку реконструкції інфраструктурних об’єктів – у рамках проєктної заявки на конкурсний відбір проєктів транскордонної програми https://pbu2020.eu/ua.

17 лютого 2018 року Косівська районна рада, як один з бенефіціарів, включилася в абсолютно нову і незнайому для району роботу – реалізацію транскордонного проєкту «Світ карпатських розет – заходи із збереження унікальності культури Карпат» (THE WORLD OF CARPATHIAN ROSETTES - ACTIVITIES FOR PRESERVING THE CULTURAL UNIQUENESS OF THE CARPATHIANS) у рамках Європейського інструменту сусідства – Програми https://pbu2020.eu/ua.

Тематика гранту, яка стосується популяризації місцевої культури та збереження історичної спадщини, була обрана невипадково. З одного боку, місцева влада мала завдання ефективно використовувати наявні об’єкти комунальної власності. З іншого — сучасність вимагала знаходити нові способи збереження традицій та культурних надбань, щоб перетворювати їх на цікаві туристичні продукти, розвивати місцеву економіку та креативні індустрії.

Транскордонний проєкт, реалізація якого тривала протягом 2018-2021 років, передбачав реконструкцію частини будівлі для подальшого використання як культурно-креативного хабу

(https://kosivmr.gov.ua/category/promotion/projects-promotion/pbu_0365/)
Центр карпатської культури у Косові першочергово задумувався як мультифункціональний культурний простір для розвитку і промоції історико- культурної спадщини краю, у першу чергу - автентичних ремесел. ЦКК мав стати частиною українсько-польської мережі центрів культурної спадщини «Розета», що почала формуватися на території Івано-Франківської, Львівської, Закарпатської областей та Ліського повіту Підкарпатського воєводства (Республіка Польща).

Протягом 2020 року, у рамках транскордонного проєкту, була розроблена Концепція запуску та функціонування Центру карпатської культури (https://kosivmr.gov.ua/21223/).

Майже одночасно з підготовкою Косівської районної ради до реалізації транскордонного проєкту «Світ карпатських розет – заходи із збереження унікальності культури Карпат», Косівська міська рада у 2017 році проходить конкурсний відбір та стає учасником ініціативи «Креативні міста та регіони»: звіт для міста Косів, 2017 рік (https://www.culturepartnership.eu/ua/article/report-kosiv)

Звіт, підготовлений у рамках даної ініціативи за підтримки Програми ЄС-Східного Партнерства «Культура та Креативність» - це перша спроба для міста Косова і Косівщини загалом отримати фахове дослідження та практичні рекомендації до використання свого культурного і креативного потенціалу у напрямку соціально-економічного розвитку громади.

2022 рік приніс Україні нові випробування. Початок повномасштабного вторгнення росії став окремою сторінкою для ЦКК. Щойно відновлене приміщення колишнього килимового цеху спочатку стало прихистком, а згодом — справжнім домом для організацій, які були змушені переїхати із зон активних бойових дій.

Серед них — ТОВ «Ткацьке ательє Vandra Rags» із Каховки Херсонської області та ГО «Фонд Вільні» із Запоріжжя. Упродовж 2022–2024 років вони буквально «вдихають» нове життя у будівлю ЦКК.

Ці дві організації стали першими резидентами Килимарки. І саме вони, вимушено опинившись у Косові, розпочали практичне втілення Концепції створення та роботи культурно-креативного Центру.

Косівська міська рада, як балансоутримувач будівлі Центру карпатської культури, спільно з партнерськими організаціями постійно займається пошуком ресурсів для завершення реконструкції всієї будівлі (3-4 поверхи) та її повноцінного запуску. У синергії і бажанні розвивати Килимарку з’являються нові успішні проєктні кейси

2022 рік, Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй (ПРООН) в Україні, у межах проєкту «Підтримка підприємців і життєзабезпечення», підтримала проєктну заявку «Розвиток бізнес-інфраструктури Косівської громади для подолання викликів війни» (Development of the business infrastructure of the Kosiv community to overcome the difficulties of the war) у рамках проєкту “Підтримка підприємців і життєзабезпечення”

Громадській організації «Туристична асоціація Гуцулія»/ Non- governmental organization “Tourist Association Hutsuliya” спільно з Косівською міською радою тоді, упродовж листопада 2022 — січня 2023 років, вдалося забезпечити ще одну важливу частину робіт з реконструкції об’єкта комунальної власності «Центр Карпатської культури» у м. Косів (https://huculia.info/kosiv-center-of-local-economic-development/).

2025 рік. Косівська міська рада виготовила проєктну документацію з просторового (ландшафтного) планування території біля Центру Карпатської культури у м. Косові по вул. Горбового, 5/2.

Даний проєкт передбачає комплексний підхід до планування благоустрою території навколо ЦКК площею понад 4 000 кв. м: функціональне зонування, еко- та людиноорієнтовані проєктні рішення, урахуванням потреб різних верств і цільових груп населення, створення комфортного, безпечного та доступного середовища для всіх громадян.

Його поетапне втілення розпочнеться у 2025 і продовжиться у наступних роках.

2025 рік. Проєкт «Промоція Центру Карпатської культури у Косові для розвитку креативних індустрій» підтриманий Британською Радою в Україні у рамках грантової програми «Розвиток креативної економіки»

Цей проєкт став справжнім «проривом» для подальшого інституційного становлення і розвитку культурно-креативного простору у Косові. Під час його впровадження створено власний унікальний бренд для культурно-креативного хабу «Центр Карпатської культури», розроблено Комунікаційну стратегію, забезпечено заходи для просування і впізнаваності (власний сайт, сторінки у соціальних мережах, YouTube канал, промоційна продукція, СММ-супровід).

Ревіталізація простору Центр карпатської культури «Килимарка» і навколишньої території продовжується. Маленькими кроками, у партнерстві з інституціями, організаціями та небайдужими людьми, продовжуємо шукати ресурси для завершення реконструкції, благоустрою та організації унікальних культурних заходів, інституційне становлення, розвиток впізнаваного бренду.

У серці гірського Косова ми створили і розвиваємо місце, яке надихає, об’єднує і привертає увагу до унікальності Карпатського регіону, бо «тут жиє традиція»…

Майстри Косівщини — живе мистецтво та історія краю

Тут оживають традиції, передані з покоління в покоління. На цій сторінці зібрані відео про людей, які своїми руками творять красу. Кожен майстер — це окрема історія любові до рідної землі, культури та ремесла, яке стало сенсом життя.

Переглядаючи ці відео, ви побачите, як народжується мистецтво: з дерева, глини, нитки чи полотна — але завжди з душі. Це не просто майстерність, це — жива культура Косівщини, що поєднує автентику й сучасність, традицію й натхнення

кушнірство

Роман Лучук — майстер-клас із гуцульських постолів

Роман Лучук відкриває світ гуцульського взуття — постолів, де кожна пара несе в собі історію Карпат. У відео оживає давнє ремесло, а шкіра, форма та художнє оздоблення набувають неповторного характеру. Цей майстер-клас дарує відчуття причетності до традицій і дозволяє побачити, як старовинні техніки звучать у сучасності

кушнірство

Ірина Фаїк — шкіряні прикраси

Шкіра перетворюється на прикраси з характером і душею. Кожен виріб відображає індивідуальність майстрині, а відео зачаровує деталями та гармонією форм

гончарство

Сергій Дутка — авторський майстер-клас із гончарства

Кожен виріб із глини ніби дихає історією та теплом Карпат. Відео занурює у світ форм, текстур і відчуттів, де уважність до деталей перетворює роботу з глиною на справжню медитацію. Це більше ніж майстер-клас — це подорож у глибину традицій, які передаються з покоління в покоління

гончарство

Роман Петрайтис — майстер-клас із гончарства | Майстерня «Фіра»

У майстерні «Фіра» Роман Петрайтис створює глиняні вироби, які вражають формою і характером. Відео передає атмосферу творчості та концентрації, де матеріал і руки майстра стають єдиним цілим. Кожен момент майстер-класу спонукає відчути магію традиційного гончарства та насолодитися його красою

сироваріння

Марія Петрів — брустурівські сирні коники

Маленькі коники з сиру оживають у руках Марії. Кожна фігурка зберігає аромат Карпат і теплі спогади дитинства. Це відео — подорож у світ ніжності та традицій, що зачаровує з першого кадру

РІЗЬБА

Будинок-музей Стринадюків (КОКА Косів)

Минулий і сучасний світ зустрічаються у музеї Стринадюків. Старовинні предмети та майстерні вироби оживають у новому контексті, створюючи неповторну атмосферу, де традиції гармонійно поєднуються з сучасним баченням. Це відео запрошує відчути цю унікальну гармонію

РІЗЬБА

Богдан Стринадюк — дерев’яна різьба

Дерево говорить мовою майстра. Лінії та форми, що з’являються під руками Богдана, вражають своєю витонченістю й глибиною. Відео, яке захоплює навіть без слів і залишає відчуття спокою та натхнення

вишивка

Богдан Петричук — гуцульський одяг та вишиванки

Кожна нитка в цих вишиванках зберігає історії й настрої поколінь. Відео переносить у світ кольору, візерунків і неповторного шарму традиційного вбрання, що оживає в сучасних виробах